УВЧ-терапія (ультрависокочастотна терапія) є фізіотерапевтичним методом лікування, під час якого використовують електромагнітні поля ультрависокої частоти. УВЧ-терапія – це, свого роду, лікування теплом, яке за допомогою спеціального обладнання проникає у тканини і органи людини.

Переваги

  • безболісність процедури;
  • високий ступінь проникнення електромагнітного поля, що дозволяє за потреби проводити процедуру через одяг і навіть через гіпсову пов’язку;
  • УВЧ є одним з методів фізіотерапії, який можна застосовувати під час запальних захворювань, які перебувають в активній фазі.

Лікувальний ефект

  • сприяння загоєнню ран і переломів;
  • сприяння зниженню набряків;
  • стимуляція периферичного і центрального кровообігу;
  • зниження болю;
  • зниження інтенсивності запальних процесів.
  • збільшення фагоцитарної активності лейкоцитів;
  • зниження ексудації (виділення рідини в тканині під час запальних процесів);
  • активізація діяльності фібробластів (клітини, що утворюють сполучну тканину в організмі);
  • збільшення проникливості стінок судин;
  • стимуляція обмінних процесів в тканинах .

Про процедуру

УВЧ-терапія в нашому санаторії здійснюється за допомогою переносного апарату для УВЧ-терапії – «УВЧ-66». В апараті є два кронштейни для під’єднання утримувачів з електродами (конденсаторними пластинами), ручки регулювання: “Напруга”; “Потужність”; “Контроль”, контрольна лампа, мікроамперметр. У комплект також входить індикатор для налаштування апарату.

Апарат переносний для УВЧ-терапії "УВЧ-66"

Для проведення УВЧ-терапії використовується дерев’яні меблі. Під час процедури пацієнт зазвичай знаходиться в сидячому або лежачому положенні у залежності від локалізації ураженої ділянки, а також від свого загального стану. Після того як хворий прийняв зручне положення здійснюється підготовка конденсаторних пластин (електродів).

Спочатку пацієнту підбирають оптимальні за розміром електроди у відповідности до ураженої ділянки. Потім пластини кріплять в утримувачі та після протирання спиртовим розчином підводять до хворого місця.

Існують два способи встановлення електродів:

  • Поперечний спосіб. Даний спосіб установки полягає в тому, що електроди розташовуються один навпроти одного. При цьому одна пластина спрямовується на хвору ділянку тіла, а інша – з протилежного боку. За рахунок такого розташування електромагнітні поля проникають через все тіло пацієнта та здійснюють загальний вплив. Відстань між електродом і тілом має бути не менше двох сантиметрів.
  • Подовжній спосіб. При цьому способі електроди прикладають тільки до ураженій сторони. Даний спосіб установки використовують для лікування поверхневих захворювань, оскільки електромагнітні поля у цьому випадку проникають неглибоко. Відстань між електродом і тілом не має перевищувати одного сантиметра.

Електроди встановлюють на певній відстані. Чим ближче пластина розташована до ураженої ділянки, тим сильніше відчувається тепловий вплив.

Після установки електродів медичний працівник задає певну потужність електрики, за якої пацієнт отримує необхідну дозу УВЧ. Регулювання потужності електромагнітних полів проводиться за допомогою спеціального регулятора, який розташовується на панелі управління приладу. Залежно від наявного захворювання і показань лікаря під час УВЧ-терапії застосовуються різні дозування відчуття тепла.

Час проведення процедури зазвичай становить 5 – 15 хвилин. Тривалість курсу, як правило, включає проведення 10 – 20 процедур щодня або через день.

Показання та протипоказання для УВЧ-терапії щодо лікувального профілю санаторію «Ворзель»:

Показання

  • дихальна система та ЛОР органи (вухо, горло, ніс): бронхіт, пневмонія, плеврит, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, риніт, ангіна, гайморит, фронтит, ларингіт, тонзиліт, отит.
  • серцево-судинна система: гіпертонічна хвороба першої і другої стадії, хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт, варикозне розширення вен, порушення кровообігу мозку (наприклад, під час атеросклерозу).
  • нервова система: неврити, невралгії, мігрень, безсоння, фантомний біль, плескіт, запалення сідничного нерву (ішіас), травми спинного мозку, каузалгія, енцефаліт, травми головного і спинного мозку (контузії, струс, удавлення головного або спинного мозку).
  • опорно-руховий апарат: радикуліт, остеохондроз, остеоартроз, перелом, удари, вивихи, артрит і поліартрит, остеомієліт.
  • післяопераційна реабілітація: післяопераційні рани, післяопераційні інфільтрати, реабілітація після травм, реабілітація після перенесеного захворювання.

Протипоказання

  • порушення згортання крові,
  • гіпертонічна хвороба третьої стадії,
  • злоякісні пухлини,
  • гарячкові стани,
  • гіпотонічна хвороба,
  • наявність у пацієнта кардіостимулятора,
  • вагітність,
  • серцево-судинна недостатність,
  • ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, стійка стенокардія,
  • венозний тромбоз.