Ультразвукова терапія (ультрафонотерапія) – це застосування для лікування механічних коливань ультрависокої частоти, які називаються ультразвуком. У фізіотерапевтичній практиці ультразвук використовується на фіксованих частотах, переважно в діапазоні від 800 до 3000 кГц, а в останні роки – 22/44 кГц (рідше 100 кГц). Використання ультразвуку частотою 100 кГц і нижче отримало назву низькочастотної ультразвукової терапії.

На даний час ультразвук посідає одне з провідних місць серед інших методів фізіотерапії. На організм людини Під час проведення ультразвукової терапії на організм людини діють три фактори:

  • механічний;
  • тепловий;
  • фізико-хімічний.

Дія всіх трьох факторів тісно пов’язана. У формуванні відповідних реакцій організму також беруть участь рефлекторні механізми (неврогенний фактор). Біологічна дія ультразвуку залежить від його дози, яка може бути для тканин стимулюючою, гнітючою або навіть руйнуючою. Найбільш адекватними для лікувально-профілактичних впливів є невеликі дози ультразвуку (до 1.2 Вт / см2). Вони здатні викликати болезаспокійливу, антисептичну, судинорозширювальну, протизапальну, трофічну та десенсибілізуючу (зниження чутливості) дію.

Переваги

Багаточисельні зміни з боку різних органів і систем, що відбуваються під впливом ультразвуку, носять компенсаторно-адаптивний характер. Це сприяє підвищенню неспецифічного опору організму та його стійкість до несприятливих факторів середовища. Різноманітний та активний вплив ультразвуку на організм й окремі органи обумовлює досить широкі показання до його лікувального застосування.

Лікувальний ефект

  • активується крово- і лімфообіг, підвищується фагоцитоз, активуються механізми загальної та імунологічної реактивності організму, прискорюються процеси репаративної регенерації, стимулюються функції ендокринних органів, перш за все надниркових залоз;
  • відзначаються гіпотензивний і бронхолітичний ефекти;
  • нормалізуються функції зовнішнього дихання;
  • поліпшується моторна, евакуаторна та всмоктувальна функція шлунку та кишечника;
  • збільшення діурезу (обсягу сечі, що утворюється за певний проміжок часу);
  • деполімеризує і розволокнює ущільнену тканину, у зв’язку з чим з успіхом використовується для лікування рубців, келоїдів, контрактур суглобів;
  • пошкоджує клітинні оболонки деяких патогенних мікроорганізмів, тобто має бактерицидну дію.
  • нервова система найбільш чутлива до ультразвуку. Вплив ультразвуку викликає пожвавлення окислювально-відновних процесів у нейронах, покращує утилізацію глікогену і поглинання нервовими клітинами кисню, знижує чутливість рецепторів, прискорює регенерацію пошкодженого периферичного нерву, має активуючий та регулюючий вплив на динаміку основних нервових процесів та реактивність нервової системи.

Про процедуру

Вплив ультразвуком проводять на обмежену частину тіла – на відповідні рефлексогенні зони, або на зону ураження (навколо суглоба, по ходу нервових стовбурів, на больові точки та інше), або на нашкірну проекцію органу.

Площа впливу не перевищує 250 см2 у дорослих і 100-150 см2 у дітей. При порівняно великій зоні впливу її ділять на окремі поля і при перших процедурах «озвучують» 1-2 поля. Потім збільшують обсяг озвучування до 3-4 полів.

Ультразвуком випливають через контактну середу, яку попередньо наносять на «озвучувану» зону. Як контактні середовища використовують вазелінове масло, гліцерин, ланолін, рослинні масла, гелі. Під час впливу на кисті, стопи, область ліктьового суглоба процедуру проводять у ванні з дегазованої водою або через гумовий мішечок з водою.

Методика впливу частіше лабільна, тобто випромінювач зі швидкістю 1-2 см/с пересувають по поверхні тіла або на відстані 1-2 см над поверхнею тіла, здійснюючи одночасно поздовжні і кругові рухи. При стабільному «озвучуванні» випромінювач встановлюють нерухомо над осередком ураження.

Тривалість дії на одну зону – від 1 до 3-5 хвилин. Загальний однієї процедури становить 10-15 хвилин. Курс лікування складається з 10-15 процедур, що проводяться щодня або через день.

Показання та протипоказання для Ультразвукової терапії щодо лікувального профілю санаторію «Ворзель»:

Показання

  • початкові стадії облітеруючих захворювань судин кінцівок, синдром Рейно та інші;
  • неврологічні прояви остеохондрозу хребта (корінцеві і рефлекторно-тонічні синдроми, мієлопатія;
  • наслідки захворювань і травм периферичної нервової системи, нейропатії, невралгії, гангліоніти;
  • травми хребта і спинного мозку, розсіяний склероз, захворювання і наслідки травм суглобів, м’язів, сухожиллів , сумочно-зв’язкового апарату;
  • хронічні неспецифічні запальні захворювання бронхів і легенів (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія, бронхіальна астма), професійні захворювання легк їх, туберкульоз легенів і позалегеневих локалізацій (за винятком активного прогресуючого туберкульозного процесу);
  • захворювання ЛОР-органів (вухо, горло, ніс);
  • захворювання шкіри;
  • захворювання та наслідки операцій і травм ока;
  • післяопераційні та постін’єкційні інфільтрати, мастит, гідраденіт, келоїдні рубці.

Протипоказання

  • артеріальна гіпертензія III стадії;
  • артеріальна гіпотонія;
  • ішемічна хвороба серця з частими приступами стенокардії та порушеннями серцевого ритму;
  • демпінг-синдром;
  • ускладнена виразкова хвороба;
  • гострі та хронічні гнійні запальні процеси;
  • виражені ендокринні розлади;
  • остеопороз;
  • тромбофлебіт;
  • загальні протипоказання для застосування фізичного впливу.