За даними ВОЗ, кожна 4-5 доросла людина у світі має психічний та поведінковий розлад. Причини багатьох психоемоційних та поведінкових розладів до кінця не вивчені та пояснюються з позицій багатьох теорій.

Психологія в цілому використовує термін «психічний розлад» для опису будь-якого стану психіки, що відрізняється від умовно здорового. Таким чином, критерії наявності психічного розладу у такому широкому сенсі, є критерії, зворотні критеріям психічного здоров’я, тобто будь-які з перелічених:

  • порушення відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного та психічного «Я»;
  • відсутність відчуття постійності та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях;
  • некритичність до себе та до своєї власної психічної діяльності та до її результатів;
  • невідповідність психічних реакцій (адекватність) силі та частоті впливу середовища соціальним обставинам та ситуаціям;
  • нездатність самоуправління поведінкою відповідно до соціальних норм, правил, законів;
  • нездатність планувати власну життєдіяльність та реалізувати ці плани;
  • неспроможність змінювати спосіб поведінки в залежності від зміни життєвих ситуацій та обставин.

Прояви психічних розладів мають риси того соціально-культурного середовища, в якому виховується людина. Тому, один і той самий психічний розлад в різних соціумах та культурах може виявлятися по-різному. В культурних та соціальних верствах населення, де психічні розлади не знаходять сприйняття та підтримки з боку оточуючих, збільшується соматизація цих розладів (виникають захворювання внутрішніх органів). Наприклад, в Китаї депресія здебільшого соматизована, а в Америці та Європі депресія характеризується частіше як апатія, втрата енергії та емоційна скудність (невротичні розлади).

Психотерапія – глибинний немедикаментозний вплив на психічний світ пацієнта, надання людині ситуативної душевної підтримки в складних для неї життєвих умовах, за допомогою, різноманітних психотерапевтичних методів, бесіди та обговорення. При цьому пацієнт спирається на його власні сили та можливості протягом спеціально організованого спілкування.

Механізми лікувального впливу психотерапії:

  • звертання до емоційної сфери пацієнта;
  • отримання інформації;
  • укріплення віри хворого в одужання;
  • накопичення позитивного досвіду;
  • полегшення виходу емоцій;
  • набуття внутрішньої рівноваги.

Існують наступні методи психотерапії, що широко використовуються у клінічній практиці фахівців:

  • Позитивна психотерапія: метод відновлення та підтримки психічного здоров’я та розвитку потенціалу людини. При цьому людина розцінюється як цілісність тіла, розуму, емоцій та духу.

Метою консультативного процесу є розвиток усвідомлених та неусвідомлених людиною здібностей, гармонізація її повсякденного життя

  • Раціональна психотерапія (в складі клінічної психотерапії) – метод психологічного впливу шляхом роз’яснення та логічного переконання. Мета – корекція невірної уяви про своє захворювання, що формується під впливом особистісних рис пацієнта, гіпертрофованих переживань з приводу хвороби та несприятливих обставин життя.
  • Екзистенціальна психотерапія – в основі даного направлення лежить «екзистенція» або «справжнє життя». Це життя, в якому людина справляється з труднощами, реалізує власні установки. Життя, наповнене сенсом, що особистістю проживається вільно та відповідально.

Екзистенціальний терапевт не використовує просто техніки. Його робота – це відкритий діалог з клієнтом. Стиль спілкування, глибина тем та питань для обговорювання залишає у людини відчуття, що його зрозуміли (професійно та по-людськи). В ході терапії клієнт вчиться ставити перед собою смислові запитання, звертати увагу на те, що народжує відчуття згоди з власним життям, яким би складним воно не було.

  • Когнитивно-поведінкова терапія – один із сучасних науково обґрунтованих підходів в психотерапії, оснований на експериментальній психології та теоріях, що об’єктивно пояснюють сомато-вегетативні реакції людини.
  • Сімейна психотерапія – робота не з однією людиною, а цілком з родиною. Вчинки та наміри людей в цьому виді терапії сприймаються не як індивідуальні прояви, а як наслідок законів та правил сімейної системи.
  • Тілесно-орієнтована терапія – це метод оснований на застосуванні особливих фізичних вправ в поєднанні з психологічним аналізом тілесних відчуттів та емоційних реакцій людини. В основі- положення В.Райха про те, що всі травмуючи переживання минулого залишаються в нашому тілі у вигляді «м’язових затискачів».
  • Транзактний аналіз – в основі – теорія трьох станів нашого «Я» – дитячого, дорослого та батьківського, а також впливу несвідомо обраного людиною стану на взаємодії з іншими людьми. Мета – усвідомлення клієнтом принципів поведінки та взяття його під контроль свого дорослого «Я». Цей вид терапії ефективний в груповій роботі.
  • Еріксоновский гіпноз – використовується здатність людини до мимовільного гіпнотичного трансу. Психотерапевт не використовує пряме навіювання, а використовує метафори, притчі, казки – і несвідоме само по собі знаходить шлях до вірного рішення.
  • Клієнт-центрована терапія – найбільш популярна у світі (після психоаналізу) система психотерапевтичної роботи. В її основі – переконання в тому, що людина, що звертається за допомогою, може сама визначити причини та знайти спосіб вирішення своїх проблем. Потрібна лише підтримка психотерапевта.
  • Психоаналіз – система методів, за допомогою яких терапевт може занурюватись у несвідоме пацієнта, вивчати його, щоб допомогти людині зрозуміти причину внутрішніх конфліктів, що виникають в результаті дитячих переживань та тим самим позбавити її проблеми невротичного характеру тощо.
  • Гештальт-терапія – дослідження людини як цілісної системи, його тілесних, емоційних, соціальних та духовних проявів. Гештальт-терапевт допомагає знайти цілісне уявлення про себе (гештальт) та розпочати жити не в світі минулого та фантазій, а «тут і тепер».
  • Психодрама – дослідження життєвих ситуацій та конфліктів у дії, за допомогою акторських прийомів. Ціль психодрами – навчити людину вирішувати особисті питання після вистави на сцені з використанням своїх страхів, фантазій, конфліктів.

За даними багатьох досліджень всі види психотерапії дають приблизно однакові результати. Жоден із її видів не має глобальних переваг в роботі з пацієнтами з різними діагнозами.

В санаторії «Ворзель» СБУ проводиться консультування, ефективні  сеанси індивідуальної  та групової психотерапії при лікуванні психоемоційних розладів, посттравматичних стресових розладів та негативних психічних станів при захворюваннях внутрішніх органів, больових синдромах.

Також в санаторії широко використовується методика аутогенного тренування (аутогенне тренування по І.Шульцу та його модифікації), що являє собою комплекс вправ, за допомогою яких можна визвати у пацієнта 2 основних відчуття: тепло, що розливається по тілу та важкість в кінцівках і тулубі. Їх поява здійснюється внаслідок власних мислених наказів (ауторапортів). Тепло, що розливається по всьому тілу, виникає внаслідок розширення кровоносних судин. Це визиває приплив крові до всіх частин тіла. Відчуття важкості виникає внаслідок розслаблення м′язів. Розширення судин та розслаблення м′язів є компонентами реакції релаксації, тому аутогенне тренування стали використовувати як техніку релаксації, що допомагає справлятися зі стресом. Шульц описував позитивний вплив аутогенного тренування як при лікуванні невротичних розладів, так і захворювань внутрішніх органів. Також цей метод широко використовують і здорові люди для регулювання свого психічного та фізіологічного стану, профілактики стресів.

Фізіологічні ефекти аутогенного тренування схожі з ефектами релаксаційних технік, що відновлюють діяльність організму. Серцебиття, ритм дихання, м’язове напруження та вміст холестерину крові знижуються. Приплив крові до кінцівок допомагає в лікуванні хвороби Рейно, відмічається позитивний ефект у хворих з гіпертонією, мігренями та безсонням, а також при захворюваннях хребта, бронхіальній астмі, виразковій хворобі, цукровому діабеті, ревматизмі, судинних захворюваннях головного мозку.

Психічне здоров’я людини є запорукою підтримки її фізичного здоров’я, повноцінного, якісного та щасливого життя.

Література

  1. Лінде Н.Д. «Основи сучасної психотерапії», 2002 р.
  2. Прохазка Д. «Системи психотерапії. Для консультантів, психотерапевтів та психологів», 2002 р.
  3. Шульц І.Г. «Аутогенне тренування», 1985 р.
  4. Бурлачук Л., Когарян А., Жидко М. «Психотерапія», 2007 р.
  5. Ялом І. «Екзистенціальна психотерапія», 1999 р.
  6. Ялом І. «Дар психотерапії», 2005 р.
  7. Перлз Ф. «Теорія гештальт-терапії», 2004 р.
  8. Юнг К.Г. «Проблеми душі нашого часу», 2007 р.
  9. Мілтон Дж. «Психоаналіз та когнитивно-поведінкова терапія- конкуруючі парадігми чи загальний грунт?»// Журнал практичної психології та психоаналіза, 2005 р.
  10. Старшенбаум Г. «Робота психолога над собою% техніки внутрішньої супервізії», 2014 р.