Бішофітова ванна. Бішофіт – мінерал, який широко використовується у народному господарстві, будівництві та у медицині. Вперше був виявлений в знаменитих Штасфуртських соленосних відкладинах Німеччини німецьким геологом і хіміком Карлом Оксеніусом, який і назвав мінерал за ім’ям видатного німецького хіміка і геолога Карла Густава Бишофа, щоб увічнити ім’я останнього за його заслуги у хімії та геології. Датою офіційного відкриття бішофіту вважається 1877 рік.

Найдавніше (200 мільйонів років) і найглибше (2,5 км) родовище бішофіту знаходиться в Україні в Полтавській області. Полтавський бішофіт вважається найбільш чистим і біоактивним.

За своєю хімічною структурою бішофіт – це хлорид магнію (магнієва сіль) з домішкою низки інших мікроелементів: кальцію, натрію, калію, заліза, брому, бору, міді, молібдену та інших.

Переваги

  • безболісність процедури;
  • виражений та відчутний позитивний ефект.

Лікувальний ефект

Пацієнти, які отримували лікування бішофітовими ваннами, відзначають зменшення головного і суглобових болів, поліпшення настрою, підвищення працездатності. Вони стають менш дратівливими, більш спокійними, отримують задоволення від життя.

Про процедуру

Для приготування бішофітової ванни беруть міцний розчин цієї речовини (з мінералізацією 330 г/л і більше) і розчинять його у ванні з теплою (36-37° С) водою із розрахунку 1 л розчину мінералу на 100 л води та ретельно перемішують.

Замість розчину також використовують сіль бішофіту, попередньо запаковану в мішечок із марлі або тканини. Мішечок занурюють у ванну з теплою водою до повного розчинення солі. Після цього мішечок дістають, і ванна готова. На 1 процедуру беруть, як правило, близько 200 г солі мінералу.

Перші процедури будуть нетривалими, та складатимуть приблизно 10 хвилин. Протягом цього часу за самопочуттям пацієнта ретельно стежитимуть, вимірюючи йому пульс та артеріальний тиск. За умови задовільної переносимості ванни, час її прийому збільшують до 15-20 хвилин.

Одноразова процедура не призведе до якогось позитивного результату. Для його досягнення необхідно курсове лікування – 15-20 процедур. Оскільки захворювання, під час яких рекомендована терапія за допомогою бішофітових ванн, переважно є хронічними, тому для попередження їх прогресування проводити курси такого лікування краще за все двічі на рік.

Як альтернативу загальній бішофітній ванні, пацієнтам похилого віку можемо запропонувати прийом напівванн, коли пацієнт занурюється у воду лише до рівня грудної клітини. Такі процедури легше переносяться, але їх ефективність при цьому зменшується несуттєво.

У низці випадків застосовуються місцеві бішофітні ванночки, коли у розчин занурюються лише окремі частини тіла (наприклад, під час лікування остеоартрозу дрібних суглобів кистей рук, впливу піддаватимуться лише кісті, а не все тіло).

Після закінчення прийому ванни, тіло не омивається чистою водою, натомість воно обтирається чистим рушником, після чого треба обов’язково відпочити 1-2 годин (полежати у ліжку або спокійно посидіти у зручному кріслі).

Додаткова інформація

Бішофіт може викликати алергічну реакцію, тому перед проведенням першої процедури ми робимо відповідний тест:

Краплю концентрованого розчину мінералу наносимо на ліктьовий згин і розтираємо. Через 1-2 години оцінюємо реакцію. Якщо шкіра не змінила забарвлення, бішофіт можна застосовувати. Якщо спостерігається почервоніння шкіри, відчувається печіння або свербіння – це означає, що бішофіт застосовувати не рекомендується.

Як правило, бішофітові ванни добре переносяться. Однак у низці випадків, особливо на початковому етапі терапії, можливий розвиток так званої «бальнеологічної реакції». Пацієнт раптово відчуває загальну слабкість, у нього виникає головний біль, запаморочення, частішає серцебиття та дихання. Якщо такі симптоми з’явились, процедуру закінчують та переривають лікування на декілька днів. Згодом процедуру відновлюють, але час прийому ванн зменшують до 7-10 хвилин. Якщо симптоми повторяться, загальні бішофітні ванни далі не проводяться, натомість можна спробувати місцеві ванночки або ж компреси з бішофітом.

При частому застосуванні процедур з цією речовиною можлива поява в області його впливу подразнення шкіри. В такому випадку процедури так само тимчасово припиняють, а потім відновлюють, але проводять їх через більш тривалі проміжки часу.

Показання та протипоказання для Циркулярного душу щодо лікувального профілю санаторію «Ворзель»:

Показання

  • дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, зокрема, остеохондроз;
  • хвороби суглобів (артрити, остеоартрози);
  • анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва);
  • удари і розтягнення м’язів і зв’язок;
  • радикулопатии, люмбалгии;
  • нейроциркуляторна дистонія;
  • астеноневротичний синдром;
  • неврози і неврозоподібні розлади;
  • легкі порушення мозкового кровообігу при відсутності вираженого атеросклеротичного процесу в мозкових судинах;
  • гіпертонічна хвороба I-II стадій;
  • стабільна стенокардія I-II функціонального класу;
  • постінфарктний кардіосклероз (як складова останньої фази реабілітації);
  • недостатність кровообігу I стадії;
  • атеросклероз судин нижніх кінцівок;
  • синдром діабетичної стопи;
  • запальні захворювання жіночих статевих органів (вульвіти, сальпінгоофорити і інші);
  • псоріаз;
  • нейродерміт.

Протипоказання

  • гострі інфекційні захворювання, що супроводжуються підвищенням температури тіла;
  • ахроніческіе захворювання у стадії загострення;
  • злоякісні новоутворення будь-якої локалізації;
  • йодизм, бромізм;
  • важка соматична патологія (гіпертонічна хвороба III стадії, інсульт);
  • індивідуальна гіперчутливість до бішофіту або його окремих компонентів.